У пластинчастих теплообмінниках немає трубних дощок, а завдяки поздовжнім і поперечним хвилям в аркушах забезпечується саме компенсація температурних деформацій. Простота конструкції й технології виготовлення, а також порівняно невеликий гідравлічний опір дозволяють виконувати пластинчасті теплообмінники з малими еквівалентними діаметрами каналів.

Все це дає можливість одержати коефіцієнт теплопередачі трохи вище, а коефіцієнт компактності більше, ніж у трубчастих регенераторів. Ротор регенератора являє собою порожній барабан (або диск), заповнений набиванням, у якості якої можуть служити тонка гофрована сталева стрічка, дротяна сітка, пористий матеріал і т.п.

Таке набивання утворить безліч вузьких каналів, що дозволяє створити більшу поверхню теплообміну при порівняно невеликих розмірах самого регенератора. Ротор установлений на підшипниках у корпусі 6 регенератора й обертається із частотою електродвигуном через редуктор. При обертанні поверхня теплообміну регенератора по черзі обмивається те гарячим газом, те холодним повітрям.

У результаті цього теплота спочатку акумулюється набиванням, а потім передається нагрівається среде, щоМ. Потоки газу й повітря відділений друг від друга стінкою. Незважаючи на спеціальні ущільнення, при роботі завжди мають місце протечки повітря. Тому що в регенераторах ГТУ повітря перебуває під відносно високим тиском, а гази, що відходять, - під тиском, близьким до атмосферного.

За рахунок різниці тисків протечки повітря навіть при досягають 2-5 % витрати повітря через регенератор, що приблизно на 3-6 % знижує КПД всієї установки. У цьому, властиво, і полягає основний недолік обертових регенераторів, що сильно обмежує область їхнього застосування. Їх установлюють у ГТУ невеликої потужності, з невисокими ступенями стиску, найчастіше в пересувних і транспортабельних установках, де важливі компактність і мала маса.

Однак треба мати на увазі, що обертові регенератори в порівнянні з регенераторами інших типів мають малий гідравлічний опір, простіше й дешевше у виготовленні. Повітроохолоджувачі в ГТУ, як правило, бувають трубчастими теплообмінниками із круглими або овальними трубками, причому з овальними трубками вони виходять більше легкими й компактними.

Розташування трубок може бути як шахове, так і коридорне. Як охолодне середовище звичайно застосовують воду, що пропускають усередині трубок, а повітря обмиває їх зовні. У зв'язку із цим для збільшення коефіцієнта тепловіддачі за рахунок підвищення віддачі теплоти з боку повітря робиться посилене оребрение.

У повітроохолоджувачах оребрение звичайно виконують поперечним, ребра - круглими, а також у вигляді прямокутних і фасонних пластин, які напаиваются на трубки. Трубки найчастіше застосовують латунні, а ребра виготовляють із латуні або червоної міді. Однак трубки й ребра можуть бути сталевими або ж з алюмінію і його сплавів.

Для ГТУ, де повітроохолоджувачі прохолоджуються морською водою, трубки виготовляють із мельхіору. Швидкість води в повітроохолоджувачах приймають порівняно невеликий, тому що подальше збільшення її не приводить до відчутного росту коефіцієнта теплопередачі, зате гідравлічний опір підвищується пропорційно квадрату швидкості