Послідовно перевіряють роботу всіх насосів і автоматичних блокувань їхнього включення, рівні масла в головному й живильних (якщо вони є) масляних баках. Потім при працюючій системі змащення здійснюють пуск насосів системи гідростатичного підйому роторів (основних і резервного), блокувань їхніх двигунів і, нарешті, ВПУ. Нормальна робота системи масло постачання повинна забезпечувати необхідні значення певних параметрів, зазначених в інструкції з обслуговування.

Тиску масла на рівні осі турбіни (більше 0,12 Мпа), перед валоповоротным пристроєм (близько 0,07 Мпа), у системі гідростатичного підйому, передбачені тиски масла під поршнями сервомоторів стопорних і регулювальних клапанів, в імпульсних лініях і лініях керування сервомоторами. Далі звичайним образом перевіряється робота системи захисту. Після прогріву паропроводів і арматури, розташованої на них, і досягнення тиску в конденсаторі, рівного 28-30 кпа, здійснюють поштовх і розворот ротора турбіни.

Безпосередньо перед поштовхом відкривають дренажі на трубопроводах відборів, з ресиверів, розташованих за СПП, з паропроводів пари, що гріє, СПП. До цього часу повинна нормально працювати система кінцевих ущільнень, ротор повинен обертатися валоповоротным пристроєм. За допомогою механізму керування турбіною (якщо пуск неавтоматичний) спочатку відкривають стопорні заслінки ЦНД, а потім у ЦВД подається пара й ротор приводиться в обертання.

Оскільки потужні турбіни блоків АЕС мають дросельний паророзподіл, при якому пара подається по всій окружності першого щабля, то з погляду рівномірності прогріву корпуса турбіни абсолютно байдуже, яким органом (регулюючими, стопорним клапанами, ГПЗ або її байпасом) подавати пара в турбіну.